Був час, коли я був пупсіком. Або зайчиком. Або ще кимось пухнастим. І нікому не потрібним. Вся сіль життя в тому, що хороші люди потрібні. Потрібні, тому що в кінцевому рахунку вони за все і платять. Коли ви берете кредит в банку під 70% річних, ви не замислюєтеся, що банк отримає з цього всього 10%, а інші 60% ви заплатите за тих інших хлопців, з яких хрін борг отримаєш. У цьому і є цинізм бізнесу - за все платять хороші хлопці.
Хороші хлопці пускають соплі на дискотеках, коли їх погані аналоги відводять дівчаток, щоб потім ці ж дівчата плакали хорошим "яка скотина їм тоді попалася". Але варто хорошому стати "поганим", то відразу "як ти міг!" і "я втратила друга!". Зрозуміло, більше нікому стало за них платити - це дуже прикро.
Бізнес цинічний. Бізнес не хоче ні за що платити. Він хоче приносити прибуток. У що б то не стало. Можете ставитися до цього як завгодно, але соціально відповідальний бізнес - це бізнес, який загнали в кут. Або платиш і називаєшся соціально відповідальним. Чи тобі кіздець. Бізнес цинічний і тому платить.
Не варто це плутати з інвестиційними вкладеннями. Бізнес може роки годувати бабусь біля під'їзду, щоб потім в один прекрасний момент вивести їх на барикади. А якщо годує просто так, то це або особиста ініціатива власника (хіба мало у кожного скелетів в шафі, щоб замолювати), або скоро цьому бізнесу кіздец і все одно куди витрачати гроші.
Бізнес цинічний. Але в цьому немає нічого поганого. Це як тверезий погляд, коли навколо всі в захваті від своїх проблем чи досягнень. Чого вони будуть коштувати завтра? Та нічого, якщо сьогодні ти їх не переведеш в цілком відчутні вкладення в майбутнє. Напевно, тому нині прийнято за кожним золотим хлопчиком або дівчинкою ставити пузатого дядька. Нехай пузатого, проте розуміючого, що робити з цим даром сьогодні, щоб цей золотий чоловік не став бомжиком завтра.
Можна скільки завгодно говорити про правильність вчинків і продажність душі. Але це неправда. Це сто раз доведена неправда. Краса, як і правильність що б там не було - категорії відносні. А успіх - абсолютна. І якщо він є сьогодні, то щоб він був і завтра, треба докласти зусиль. Успіх не дається довічно. Він взагалі не дається просто так - за те, що ви розумніші або гарніші. Завжди є інша причина. І причина ця в тому, що хтось зрозумів, як з цього зробити більше і краще. Бізнес цинічний. І йому плювати на вашу правильність, але якщо правильність приносить прибуток - нехай буде правильність.
Зрозуміло, ніхто не заперечує, що існують принципи. Але принциповість, як і краса - поняття відносне і особисте. Воно притаманне не бізнесу, а людині. І якщо людина зможе якось утримувати свої принципи в рамках свого бізнесу - відмінно. Але як тільки виникне конфлікт, то людина залишиться, а ось бізнесу - кіздец.
Щоб стати циніком, зовсім не потрібно, щоб життя тебе било. Якраз ті, кого життя ображає, залишаються романтиками - всім хочеться мати мрію та ідею. А циніками стають ті, хто бачить, як принципи, радість, кохання, відпочинок, щохвилини приносяться в жертву справі. Істинно щасливі ті, хто відмовився від справи і виживає як вийде - не треба намагатися їх причастити до цивілізації. Всім іншим доведеться залишатися в полоні своїх ілюзій чи ставати циніками. За іншим винести цього не можна: ти можеш продовжувати дотримуватися своїх принципів, але проблема в тому, що інші будуть постійно ламатися на твоїх очах.
Бізнес цинічний. Пройде час і ви зрозумієте, чому вас послали нах.. в магазині. Це погано, це не вкладається в стандарти обслуговування, але одиничний випадок не грає ніякої ролі.
Бізнес цинічний. І ви зрозумієте це в суді, коли вам виплатять компенсацію за відверту лажу. Ось тільки у вас вистачило сил пройти цю тяганину, а у сотень інших людей - ні. А коли знайдеться той, хто подасть групий позов, то буде зовсім інша реакція. І не тому що бізнес поганий, просто він воліє жити за еквіпотенційною кривою.
Бізнес цинічний. І якщо ви раптом ловите себе на тому, що купуєте знову продукт тієї ж марки, а на форумі люто відстоюєте переваги свого айфона тому що його придбали і користуєтесь, то мета досягнута. Ви підсаджені, і вам нічого продавати не треба - самі все купите і ще двох-трьох нових приведете. Купка плюшок на початку цілком того варті.
Бізнес цинічний. І коли ви отримуєте найкраще обслуговування і повертаєтеся, то це цинічний розрахунок, а не бажання обслуговуватись краще кожен раз. Звичайно, є бажання обслуговуватись краще, але це вторинна установка, щоб ви ПОВЕРНУЛИСЯ. Адже ви ж - повернулися. Значить, спрацювало.
А от коли ваша теща чи дружина проводжає з поцілунками, а зустрічає з качалкою - здрастуй, реальність, привіт непередбачуване життя! Коли вранці ти бабусі біля під'їзду подобався і вона посміхалася, а ввечері у неї подагра розігралася і вона на тебе репетує - це реальність, це не бізнес. Коли ти відкрив холодильник, а там немає потрібного тобі продукту, тому що ти забув - це життя. Коли дриль в'їдається в стіну, а оголошення на стіні під'їзду про ремонтні роботи немає - це життя. І проблема не в тому, що сусіди погані або сімейне життя не вдалося, просто це те, що впорядкувати угодами не можна. Можна в морду дати, а впорядкувати - ні.
Так що можна зрозуміти бізнесменів, які не можуть змиритися з цією непередбачуваністю в житті. З цим совком в головах оточуючих. З цією необов'язковістю. І думати, що ось там за кордоном всі точно живуть за законами бізнесу - домовився, дав грошей, отримуєш що хочеш. Ось тільки були вони там тільки як туристи, з якими все було за законами бізнесу. Але це вже лірика. В одному вони мають рацію: заплатив, отримай. І це набагато краще всяких там "це неправильно" і "це не по-людськи". Чомусь по-людськи найчастіше виходить особливо бридко і огидно.
Бізнес цинічний. Бізнес не хоче ні за що платити. Він хоче приносити прибуток. У що б то не стало. Можете ставитися до цього як завгодно, але соціально відповідальний бізнес - це бізнес, який загнали в кут. Або платиш і називаєшся соціально відповідальним. Чи тобі кіздець. Бізнес цинічний і тому платить.
Не варто це плутати з інвестиційними вкладеннями. Бізнес може роки годувати бабусь біля під'їзду, щоб потім в один прекрасний момент вивести їх на барикади. А якщо годує просто так, то це або особиста ініціатива власника (хіба мало у кожного скелетів в шафі, щоб замолювати), або скоро цьому бізнесу кіздец і все одно куди витрачати гроші.
Бізнес цинічний. Але в цьому немає нічого поганого. Це як тверезий погляд, коли навколо всі в захваті від своїх проблем чи досягнень. Чого вони будуть коштувати завтра? Та нічого, якщо сьогодні ти їх не переведеш в цілком відчутні вкладення в майбутнє. Напевно, тому нині прийнято за кожним золотим хлопчиком або дівчинкою ставити пузатого дядька. Нехай пузатого, проте розуміючого, що робити з цим даром сьогодні, щоб цей золотий чоловік не став бомжиком завтра.
Можна скільки завгодно говорити про правильність вчинків і продажність душі. Але це неправда. Це сто раз доведена неправда. Краса, як і правильність що б там не було - категорії відносні. А успіх - абсолютна. І якщо він є сьогодні, то щоб він був і завтра, треба докласти зусиль. Успіх не дається довічно. Він взагалі не дається просто так - за те, що ви розумніші або гарніші. Завжди є інша причина. І причина ця в тому, що хтось зрозумів, як з цього зробити більше і краще. Бізнес цинічний. І йому плювати на вашу правильність, але якщо правильність приносить прибуток - нехай буде правильність.
Зрозуміло, ніхто не заперечує, що існують принципи. Але принциповість, як і краса - поняття відносне і особисте. Воно притаманне не бізнесу, а людині. І якщо людина зможе якось утримувати свої принципи в рамках свого бізнесу - відмінно. Але як тільки виникне конфлікт, то людина залишиться, а ось бізнесу - кіздец.
Щоб стати циніком, зовсім не потрібно, щоб життя тебе било. Якраз ті, кого життя ображає, залишаються романтиками - всім хочеться мати мрію та ідею. А циніками стають ті, хто бачить, як принципи, радість, кохання, відпочинок, щохвилини приносяться в жертву справі. Істинно щасливі ті, хто відмовився від справи і виживає як вийде - не треба намагатися їх причастити до цивілізації. Всім іншим доведеться залишатися в полоні своїх ілюзій чи ставати циніками. За іншим винести цього не можна: ти можеш продовжувати дотримуватися своїх принципів, але проблема в тому, що інші будуть постійно ламатися на твоїх очах.
Бізнес цинічний. Пройде час і ви зрозумієте, чому вас послали нах.. в магазині. Це погано, це не вкладається в стандарти обслуговування, але одиничний випадок не грає ніякої ролі.
Бізнес цинічний. І ви зрозумієте це в суді, коли вам виплатять компенсацію за відверту лажу. Ось тільки у вас вистачило сил пройти цю тяганину, а у сотень інших людей - ні. А коли знайдеться той, хто подасть групий позов, то буде зовсім інша реакція. І не тому що бізнес поганий, просто він воліє жити за еквіпотенційною кривою.
Бізнес цинічний. І якщо ви раптом ловите себе на тому, що купуєте знову продукт тієї ж марки, а на форумі люто відстоюєте переваги свого айфона тому що його придбали і користуєтесь, то мета досягнута. Ви підсаджені, і вам нічого продавати не треба - самі все купите і ще двох-трьох нових приведете. Купка плюшок на початку цілком того варті.
Бізнес цинічний. І коли ви отримуєте найкраще обслуговування і повертаєтеся, то це цинічний розрахунок, а не бажання обслуговуватись краще кожен раз. Звичайно, є бажання обслуговуватись краще, але це вторинна установка, щоб ви ПОВЕРНУЛИСЯ. Адже ви ж - повернулися. Значить, спрацювало.
А от коли ваша теща чи дружина проводжає з поцілунками, а зустрічає з качалкою - здрастуй, реальність, привіт непередбачуване життя! Коли вранці ти бабусі біля під'їзду подобався і вона посміхалася, а ввечері у неї подагра розігралася і вона на тебе репетує - це реальність, це не бізнес. Коли ти відкрив холодильник, а там немає потрібного тобі продукту, тому що ти забув - це життя. Коли дриль в'їдається в стіну, а оголошення на стіні під'їзду про ремонтні роботи немає - це життя. І проблема не в тому, що сусіди погані або сімейне життя не вдалося, просто це те, що впорядкувати угодами не можна. Можна в морду дати, а впорядкувати - ні.
Так що можна зрозуміти бізнесменів, які не можуть змиритися з цією непередбачуваністю в житті. З цим совком в головах оточуючих. З цією необов'язковістю. І думати, що ось там за кордоном всі точно живуть за законами бізнесу - домовився, дав грошей, отримуєш що хочеш. Ось тільки були вони там тільки як туристи, з якими все було за законами бізнесу. Але це вже лірика. В одному вони мають рацію: заплатив, отримай. І це набагато краще всяких там "це неправильно" і "це не по-людськи". Чомусь по-людськи найчастіше виходить особливо бридко і огидно.
